Так ялинку України, від народного гніву, ще ніхто не охороняв. Сарказм, звісно. У мене двоякі відчуття стосовно вчорашнього. Та політична лінія влади залишається незмінною – держава не йде шляхом розвитку не тільки свобод й демократії, а й декларативних економічних гасел про покращення життя. Все, про що розповідають найперші особи – локшина вищого ґатунку, на відміну від того, чим харчуємося ми.
Я маю претензії до опозиції, що взяла участь у святкуванні, передусім парламентської. Там лишилося всього кілька осіб, яким можу не те, що довіряти, а розуміти їх. Інші, продалися, домовилися і бажають в любий спосіб прислужитися "ненависному їм режиму". Гасла одне, боротьба інше. Громадські організації, які входили в комітет, що займався організацією святкування Дня Свободи, зробили більш-менш все можливе. Зовсім позитивно їхню діяльність оцінювати не збираюся. Це вже мої політичні вподобання грають роль.
Розбирати дії влади бажання не маю. Ті, хто дивилися новини, або слідкували за вчорашніми подіями, самі зроблять висновки. Обурило найбільше не кількість працівників міліції та внутрішніх військ, як для такого заходу(охорони ялинки). Обурив Калашников та його проплачені молодики, яких ретельно охороняли міліціянти. А мітинги ж заборонили всім політичним силам, не тільки прибічникам революції. Його з імпровізованої сцени, де відзначали свято, називали свинею. М’яко кажучи, як на мене. То не свиня, то виродок! То сука! Як і ті, хто подібне дозволяє.
Ми пішли звідти десь о 19.00. Так, що подальші перипетії, а це спроба перейти на іншу частину Майдану учасниками революції й спроба "відібрати" апаратуру в організаторів святкування Дня Свободи, залишилися поза кадром. Починаються фото приблизно з 16.00. Приємного перегляду.
Сьогодні розповім Вам про таку собі дивну наднаціональну структуру, як Євразійський союз. Зараз про нього не говорить мабуть лиш лінивий. А от, що це за кудлатий звір і яке відношення він має до України та українців спробую донести без зайвих викрутасів.
І в цьому нам допоможе моя улюблена Вікі. А саме – її російський сегмент. Для мене, він більш інформативний і має, як виявилося, свої приховані особливості. Як мабуть і всюди. Тільки в даному випадку, ці нюанси впадають у вічі. А стосовно української сторінки зауважу, що її, по даній темі, не має. І це прикро.
Почнемо з простого. На сторінці Вікі про Євразійський союз, від самого початку викладеної інформації про нього, міститься, на перший погляд, невеличка дрібничка. Це перелік назв Союзу мовами майбутніх членів. Наче. І, що саме незрозуміле – присутній переклад українською. Яка за логікою речей ніяким чином з Союзом не пов’язана. Що не скажеш про Киргизію й Таджикистан, які роблять певні кроки щодо вступу. Отака дивина.
Те, що Євразійський союз буде створено на основі інших новомодних Союзів (політичних, економічних та військових) – питань не має. Зрозуміло, що участь в ньому братимуть країни-члени СНД. Інші варіанти просто неможливі. А от, далі по тексту маємо, я б не сказав, що спірні питання, які не підлягають обговоренню, до наведеного більше підійде поняття провокативності і політиканства:
Перше: можливість входження таких країн, як Вірменія, Узбекистан, Молдова й Україна ніхто не виключає, справді. Але входження невизнаних республік – Абхазії, Південної Осетії, Придністров’я та Нагірного-Карабаху – перебір.
Друге: широко висвітлена позиція Олександра Дугіна, відомого євразиста, це найкраще, що я про нього можу написати. Він наголошує на тому, що новий-старий Президент Росії намагатиметься притримуватися курсу на розбудову Євразійського союзу. І це буде його головна мета. Також наголошує, що без участі України новостворений структура не матиме належного оформлення.
Третє: планується створити наднаціональні органи та єдину валюту. Вже проходили, знаємо. І як керуватимуть, і як здійснюватиметься економічна політика.
Четверте: військові сили. Тут заглиблюватися не варто. І щось нове створювати теж не потрібно. Вже існує ОДКБ. Яке легко розширюється за допомогою нових учасників і отримує додаткові функції. За бажанням.
П’яте і остання: Не стосується Вікі. Нещодавня заява Лукашенка про те, що Союз можна створити і 2013 року. А справді, чого чекати? Чим швидше, тим краще.
Стосовно висновку, який можна зробити. Хочу зазначити, що брати за основу і керуватися тими даними, що я на вів, не варто. Однак існує величезна кількість сайтів(та й в ЗМІ є, що переглянути чи почути) на яких представлено погляди на дану тематику, починаючи від коментарів політологів, закінчуючи пропагандистськими гаслами керманичів цього проекту. Та на що зверніть увагу. Щоб потрапити до ЄС, треба здійснити не здійснене, грубо кажучи. І деякі держави, щоб опинитися в цьому об’єднанні, чекають на свою участь десятиліттями. Чого варта доля Туреччини, яка є членом НАТО, але не ЄС. А щоб повернутися в лоно братських народів й зусиль докладати не треба. Заяви на державному рівні про зміну політичного курсу і ти в товаристві "ветеранів".
І якби хто не ставився до події семирічної давнини, до її наслідків, до святкування чи не святкування дня Свободи. Кроки зі сторони влади є неадекватними і нікчемними. І по відношенню до здорового глузду — це блюзнірство найвищого рівня.
Ось такі офіційні викрутаси унеможливлюють відзначення 7 річниці Помаранчевої революції:
Вдома завжди можна побачити багато чого непотрібного. Та це не означає, що ця чи будь-яка інша творчість не може вразити. Завжди потрібно починати з малого. А далі й гори звернути - раз плюнути!
Ця соціальна, вибачайте, політична реклама досить вдало показує наближення незворотного. І вчорашнє голосування це підтверджує. І сьогоднішні розбірки не виключення.Підготовка лохторату відбувається належним чином.
Мутний жовток повсякденності стікає по келиху байдужості, смутку, ганебності й тиші. Запізнілої тиші на могилах невідомих солдат і партизанів. Що полягли в нерівних боях. В боях за славу. Непізнану славу — невичерпних атак на світанку, погожого дня та, що було не завжди, темної ночі. Як очі іспанської діви.
Йти і помирати. Підійматися і проклинати. Гинути, гинути, вести за собою і гинути! Не ворушитися. Ледве зробити подих, щоб за секунду перетворитися на богемну скульптуру новомодної артгалереї. І на тебе дивляться і тобою пишаються.
Так було завжди. Намагаючись не помічати цього — важко не збожеволіти. Популярність має й негативні сторони. Не кожен зробить правильні висновки чи вдіє, у лиху годину, належним чином. Зоряний статус, такий зоряний статус. Вчинки здаються виснажливими, непотрібними, або геть несумісними з життєвою позицією щирої психобудови. Даремно витрачати владу й гроші на заповітні бажання, коли в кишенях порожнеча відчуттів. Скульптура не має власного вибору. Її вартість — то її покликання. І, наче, більше нічого.
Натомість, зверхність над нижчими істотами призведе до відчуження. Мало хто зрозуміє, що малося на увазі. Перевтілення закінчиться блюзнірством і втратою ролі в суспільстві. А той, хто залишиться на тліючих позиціях — зітхне з полегшенням. Візьме знайоме залізо. Трохи зачекає. Потримає його, майже заспокоїться. Гляне навкруги, щоб не зіпсувати інтер'єр, і винесе собі мізки.
Мутний жовток повсякденності стікає… Його запах викликає неприємні асоціації. Від нього нудить. Неприємність, м'яко кажучи. Витерти сорочку простіше, ніж зішкрібати засохлу кров зі стелі. До цього негаразду важко дістатися.
Теперішні акції протесту зовсім не схожі на ті, що відбувалися ще навесні. Тоді і народу було менше і гасла більш толерантніші звучали. Зараз – інакше. Так, ще до революції довго й нудно. Якщо тільки влада цьому не посприяє. Та незадоволеність політичною й економічною ситуацією в країні поступово набирає обертів.
На жаль, на превеликий жаль, досі не існує єдиного центру, який міг би координувати ці акції. Бо бігати від обласної ради до ВР – не зручно, м’яко кажучи(це я себе маю на увазі). Хоча мета і афганців з чорнобильцями, і громадської організації «Вперед» наче одна й та сама – відставка парламенту. Тоді в чому проблема?.. Поруч з афганцями був присутній Данилюк. Натовп на нього реагував куди більш жваво, ніж на промовців від «Ніхто, крім нас». Він різкий в своїх заявах. А люди саме цього й хочуть. Їм набридло вислуховувати холуїв, що не квапливо виповзають зі своїх кабінетів і пробують доводити свою правоту. Присяжнюк виглядав на фоні протестувальників розгубленим. У нього руки трусилися. А на Лесі всього-то зібралося пару сот осіб. А що було б, якби десятки тисяч.
З вищенаведеного випливає такий собі висновок. Коли всі протестні групи об’єднаються, вироблять єдину позицію, перестануть вести якість дивні переговори з владою, а заговорять мовою ультиматумів – справа рушить у вірному напрямку!
P.S. І прохання до Адміністрації. Якщо вона врахує моє побажання. Створіть, будь даска, можливість завантаження всіх фото одразу, а не частинами! Тоді можливо й зменшеться невдоволення на Вашу адресу користувачами ресурсу.
Опівнічна містерія, її паралельні прямі, визирають із-за кута, ведуть за тобою спостереження, роблять висновки і занотовують їх в блокнот містечкової паперової фабрики. Твоя скромна персона цілодобово, з перервою на обід, який триває ненормований час, викликає неабияку цікавість з боку відповідних зовнішніх органів, а також установ. В цей час, якраз ти і намагаєшся скоїти свої брудні, огидні, елементами збочені, неправомірні дії відносно пляшки пива і прострочених чіпсів. Інколи тобі це вдається. Інколи, прочитавши незрозумілі метафізичні дані на зворотному боці упаковки чіпсів, ти, без надмірних зусиль, закидаєш їх до смітника. Якщо в нього влучиш.
Тим часом, ліжко має надприродну здатність притягувати твоє тіло до його м’яких контурів. Твоїм сідницям дуже приємно. Інакше не може бути. Всілякі руки й ноги валяються поруч. Десь біля тіла. Десь там де й пляшки, де крихти їжі. Визнай, ти схожий на свиню!
Наступне місце слідування - затишна параша. Там ти медитуєш, звільняєш тіло від обрисів підсвідомості, складаєш вірші, думаєш про майбутнє батьківщини і про швидкоплинність часу.
А зі стіною, в сусідній квартирі, юна зваблива фея співає нікчемні пісні для малолітніх. І ти хотів би опинитися поруч. Стати другим вокалістом… Але в дану мить думки про батьківщину перевищують твоє бажання опинитися з цією кралечкою.
Ти намагаєшся зосередитися над буттям і розумієш, що ти проґавив життя! Вікна розбиті, холодний вітер гуляє разом з недовершеною парадигмою вічності, хмари пливуть в далекі, небезпечні, країни і ти стрибаєш з підвіконня в басейн неповноцінності.
Не знаю чи чули Ви про вже загальносвітову акцію протесту «Захопи, є варіації окупуй, Уолл-Стріт», що триває 29 днів і набирає шалених обертів. Мета акції – захопити вулицю Уолл-Стріт у фінансовому центрі Нью-Йорка і привернути увагу громадськості до фінансових злочинів еліти і змусити владу до структурних змін в економіці.
Якщо спочатку в протестах брали участь лиш громадяни США, то наразі «окупанти» з'явилися в Європі та Азії. Остання гучна й масова акція відбулася у Рими. Де, за різними підрахунками, близько ста тисяч мітингувальників вирішили висловити свою думку проти соціальної несправедливості. Демонстрація завершилася масовими сутичками з правоохоронними органами.
До чого це я веду. Не можу з впевненістю стверджувати, що світовий порядок змінився і настала нова ера. Проте, ми живемо в час глобальних змін. Підтвердженням цьому є соціальні мережі, які є визначним сегментом сучасних протестних настроїв. Якщо раніше доводилося роздавати листівки, агітувати в різноманітних установах. То зараз треба лиш викласти повідомлення, фото, відеоролик і перемога буде миттєва! Треба тільки вміти цим користуватися.
Глибока ніч і чорна тиша. Блискучі вітрини з пластиковими шльондрами на фоні огидної краси міста мільйонника. Живі повії нічим не кращі штучних. Так, яскраво нафарбовані, розкутіше вдягнені, відповідно налаштовані. Цим і манять голодних багатіїв до порожніх номерів елітних готелів.
Не можна стовідсотково стверджувати, що цим і живеш. Живеш недоліками, прагненнями, боротьбою, поразкою, капітуляцією, відбудовою занепаду морального пригнічення і новими досягненнями в паралельній ері.
Хмарочоси – склянки новітнього буття. Розкинулися мертвим морем в океані сплюндрованої флори та фауни. Хто на них не споглядав і не перебував у них, хоча б ментально. На рівні підсвідомості. Відключивши особисті вади, або натиснувши окремий пунктик нескінченого договору про перемир’я. Твого та когось іншого.
Черговий крок, чергова картинка, чергова безодня. Перехрестя. Зебри, правоохоронні органи, ДТП. Скло – кришталь в якому загубитися, то раз плюнути. Під твоїми черевиками їхнє минули і твоє сучасне. Ця навколишня дискотека нескінченим театром абсурду мчить в тобі.
Стукає до твого серця – ніхто не відчиняє. Вдома порожньо. Вдома осінь розкинулася золотавим волоссям місцевого бруду. Який не прибрати. Він залишається. В тобі, на твоїх долонях. Ти намагаєшся очистити себе. Віддати тіло на потурання примхам. Забутися і дійти до цілі. Ще кілька хвилин, секунд… двері відчиняються і ти сподіваєшся, що вже помер.
Досить корисний пост нарив в ЖЖ у блогера v_n_zb. З поданою інформацією важко не погодитися. Вона складова нашого життя. Нашого суспільства. Нашої чутливої сучасності.
Родовое древо Фрейдов дало человечеству помимо психоанализа ещё одну чрезвычайно важную вещь для современной цивилизации — концепцию «пиара». Племянник Зигмунда Фрейда гениальный пропагандист XX века по праву считается отцом PR. Он первым открыл научную технику формирования и управления общественным мнением, создав идеальную схему для правительств и корпораций, как контролировать наши мысли и действия в своей книге «Пропаганда».
Теория пропаганды Бернейса строится на том, что все новые идеи внедряются в общественное сознание при помощи мыслящего меньшинства. Этот учебник по управлению общественным мнением был написан в 1928 году, но в наше время актуален как никогда.
Десь на засніжений рівнині, там де не ступала нога людини, з’являються невиліковно хворі збоченці. Які одним своїм видом дошкуляють мікроорганізмам, багатоклітинним та янголам. У них на чолі написано – вкрасти, вбити, зґвалтувати. Саме в такому порядку. Без різниці чи то жінка, чи чоловік. Тваринка чи пташка. Огидно. Ніяково. Боязливо. Враження не змінні від цих виродків.
Протистояти цій хворобливій нечесті можуть випадкові перехожі. Тому що вони випадкові. Тільки коли перехожих притискає незмінність і байдужість ситуації до стіни, коли перехожі враженні від напруження, що сколихнуло їхню тверезість, вони відступають. Збоченці – вміють лоскотати нерви перед нашою смертю. Отримують від цього своє збочене задоволення.
А як же лікарі, ці санітари суспільства?.. Куди там їм до цього всього. Їх й так занадто мало, щоб допомогти. Без додаткових фінансових вливань і ліків – справу не завершити. Підставити голий зад, щоб в нього вкололи плацебо кожен зуміє. Вийде з цього, то дурня. Голі сідниці перед збоченцями так і манять.
Ніхто не зуміє померти просто так. Та й не просто так ніхто не бажає віддати Богу душу. Ні за правду, ні за інше сміття. Вистачить насолодитися невиліковними. Чи вже врятованими. Це за Вашим, інтимним, побажанням.
Вчора трапилася звичайна для нашого часу подія. Підстрелили хлопця, який був вдягнений у футболку. Кожен робить висновки довіряти цій інформації чи ні читаючи або переглядаючи новини. Єдине що.
З’явилась ідея у старого гея,
Невластива до дядька прийшла панацея.
Закинути плани, що є в суботу
Й нарешті отримати смакоту-насолоду.
Не переймайтесь, то трохи законно.
Він очі відкриє і ще зовсім сонним,
В суботу із шафи візьме набої, –
Одразу себе на день заспокоїть.
Не поспішаючи набої рахує,
До рушниці маленькі жваво прямують.
Складає рушницю в непримітну валізу –
Час настає спинити ту кризу!
До садиби буржуя – грантоїда тутешнього
Чолов’яга лісами проникне пів першої.
І о другій, з японським, потужним, "Банзай!"
Депутата з ПР поведе у сарай.
Там роздягнене бідне, сороміцьке, створіння,
Ґвалтуватиме довго, без зупину, сумління.
Як справу завершить, то рушницю залишить.
Невже буржуа світ цей полишить?..
Трохи не прогавив! Сьогодні виповнюється 65 років талановитому співаку, композитору, актору Фредді Мерк'юрі!
Прикрість лиш в одному - цієї видатної особистості не вистачає нашому часу. Я був би в захваті від його нових пісень...
63 річну пенсіонерку Галину ШВИДКУ, яка зрізала стрічку з вінка від Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА до пам’ятника Тарасу Шевченку у Києві Шевченківський районний суд засудив до 10 діб адміністративного арешту.
І скажіть мені після цього, будь ласка, що ми вірною дорогою йдемо, товариші…
Що скажете 15
weeper в друзья