З впевненістю стверджую, що документальний «Курт Кобейн: Розповідь про сина» тепер займає провідне місце в моїй відео колекції. Фільм складається з інтерв’ю Курта 1992-93 рр. Аудіоінтервю. Тобто ми можемо бачити картинку сьогодення в Абердині, Олімпії, Сіетлі, ін. містах Америки. А в цей час Курт згадує про своє дитинство, друзів, творчість, наркотики і майбутнє. Багато чого про нього вже знав. Та виявилося пару моментів, які були неочікуваними. Це те, що він полюбляв котів і як в школі всі гадали, що він вступить до Коледжу мистецтв.

Родзинкою ще є звуковий ряд, який складається з музики, що полюбляв Кобейн. Для багатьох ця музика також буде відкриттям. Як і взагалі, його світогляд. Який я в більшості своїй поділяю. Бо всі звикли бачити в ньому завзятого наркомана схильного до суїциду. А в фільмі він постає хлопцем,
що живе музикою.

Не обов’язково наслідувати до дрібниць людину, і не обов’язково шалено від неї фанатіти. Треба вміти її розуміти. Треба вміти бути на її місці.